Економічна злочинність в Україні: стан, тенденції, протидія

Головним плацдармом, на якому розгортаються кримінальні баталії в Україні є економіка. Злочинність у сфері економіки досягла такого якісного рівня, що вона стала визначати характер і напрямки реалізації реформ не тільки у сфері економіки, а й в системі державного будівництва і правоохоронної діяльності. Не випадково, що в цьому році це питання вже два рази розглядалося на засіданнях РНБО України.

Економічна злочинність в Україні і окремі її види, починаючи з 1990 р., характеризується високим рівнем і постійною тенденцією до зростання. Так, якщо у 1990 р. загальна кількість зареєстрованих злочинів економічного спрямування склала 35723, у 2001 р. - близько 70 тис. А з 2005 року по теперішній час простежується стійка тенденція до зниження виявлених, зареєстрованих злочинів економічного спрямування. Так, якщо у 2005 році виявлені і зареєстровані злочини економічної спрямованості склали 45 107, то у 2006 році – 42 606, у 2007 році – 42 755, у 2008 – 38 607.

Злочини проти власності у 2005 році склали 17 535, у 2006 – 16 926, у 2007 – 17 396, у 2008 – 13 594. Відповідно злочи-нів у сфері господарської діяльності було зареєстровано у 2005 – 8 974, у 2006 – 8 726, у 2007 – 9 929, у 2008 – 8 838. Злочини у сфері службової діяльності склали у 2005 – 17 922, у 2006 – 16396, у 2007 – 15 555, у 2008 – 15 495.

А засуджуються за вчинення злочинів економічної спрямованості незначна частина. Так у 2008 році за вчинення злочинів проти власності засуджено 687 осіб, у сфері господарської діяльності – 3 943, у сфері службової діяльності – 2 927.

Найбільша кількість злочинів за 2005-2008 рр. вчинювалось у бюджетній сфері, в агропромисловому комплексі, на об’єктах паливно-енергетичного комплексу, у сфері приватизації, у сфері банківської і зовнішньоекономічної діяльності.

За масштабами заподіяної шкоди на першому місці знаходяться злочини у сфері кредитно-банківської системи і зовнішньоекономічній діяльності. Суми отриманих шахрайським шляхом кредитних коштів складають сотні мільйонів гривень. За розрахунками Національного банку України відтік капіталу з України складає близько 1,2 млрд. доларів США кожного року. Західні експерти називають цифру 2,5 - 3,0 млрд. доларів. За п’ять місяців поточного року збитки від економічних злочинів склали понад 3,1 млрд. гривень.

Недостатній контроль за зовнішньоекономічними операціями та своєчасним поверненням валютних цінностей призвів до того, що неповерненні в Україну валютні цінності склали майже 10 млрд. гривень. Значна їх частина припадає на удавані угоди між фіктивними резидентами і нерезидентами, а також на угоди, що укладені без належного вивчення фінансового стану контрагентів. Не зменшується кількість розкрадань держаних коштів з використанням банківських рахунків, відкритих на фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності.

Висока кримінальна активність характерна і для процесів приватизації державних і комунальних підприємств. Найбільшого розповсюдження тут отримали: заниження вартості приватизованих об'єктів, усунення небажаних конкурентів, негативний вплив на процеси конкуренції, придбання нерухомості шляхом зловживання службовим становищем, фіктивне банкрутство або доведення до банкрутства. В результаті держава недоотримає до бюджету сотні мільйонів гривень. Але викриття цих зловживань, як показують результати прокурорських перевірок, досить слабке.

Ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів отримало в останні роки значного розповсюдження. У зв’язку з цим, порушуються тисячі кримінальних справ, а притягуються до відповідальності лише одиниці. Так у 2008 році засуджено за вчинення цього злочину лише 192 особи.

Кримінологічні дослідження свідчать, що мало хто з підприємців зараз не ухиляється від сплати податків. При цьому використовується безліч найрізноманітніших засобів. Серед них найбільш розповсюдженими є: навмисне заниження у звітності сум фактично виплаченої заробітної плати, укриття виручки від комерційних операцій, заниження доходу по експортно-імпортних операціях, таємний вивіз за кордон прибутку спільних підприємств, бартерні операції, маніпуляції з цінами на товари та послуги, перерахування грошей на рахунки фіктивних фірм, неприкрите ухилення від сплати податків та багато інших прийомів. Так, згідно з експертними оцінками, лише 30% фактично виплаченої заробітної платні проходить по бухгалтерським звітам, до 20% виручки не оприбутковується у торгівельних підприємствах, невідповідність цін на вивезену за кордон продукцію складає 40-50%. Щорічно держава не до отримує близько 20 млрд. гривень від несплати податків.

Злочинність у сфері економіки по своїй природі носить майже повністю груповий характер. При чому, якщо у більшості зарубіжних країн організована злочинність зосереджена переважно у сферах кримінального бізнесу (наркобізнес, ігорний, проституція, рекет, торгівля зброєю і т.п.), то в Україні вона діє переважно у сфері легальної економіки, у найбільш вигідних її сферах, в яких можливо швидко отримати реальні надприбутки. Це насамперед стосується незаконного виготовлення або контрабанда підакцизних товарів - алкогольних напоїв, тютюнових виробів, створення фіктивних підприємств і т.д.

Проведений статистично-кримінологічний аналіз стану економічної злочинності в Україні протягом 1992 - 2008 рр. дозволяє зробити такі висновки.

1. Аналіз стану злочинності у сфері господарської діяльності, заснований лише на статистичних показниках і даних вибіркових досліджень, не може скільки-небудь вірно відтворювати навіть структурних відносин у ній. Використання статистичного інструментарію для оцінки тенденцій економічної злочинності значно обмежені. Передусім це стосується невизначеності поняття "злочинів економічної спрямованості" і кола тих злочинів, які ним охоплюються. Це обумовлює й те, що на практиці межі економічної злочинності визначаються досить довільно. І як наслідок цього статистична картина злочинів у сфері господарської діяльності може бути суттєво зміненою без змін її реального стану, а лише через зміни у законодавчому визначенні цих злочинів, правил реєстрації і обліку, активності діяльності правоохоронних органів.
2. Домінуючою кримінологічною тенденцією в умовах трансформації економіки України, форм власності та інших соціальних перетворень стало зростання рівня злочинності у сфері господарської діяльності, криміналізація всієї системи суспільних відносин і галузей економіки, зрощення злочинності, економіки і політики.
3. Розвиток цих злочинних проявів йде не лише в напрямку кількісного зростання, але і зростання їх тяжкості, розмірів заподіяної шкоди національній і економічній безпеці держави, застосування все більш кваліфікованих способів їх вчинення, поглиблення масштабів корумпованості та організованості.
4. Особливістю злочинності у сфері економіки в Україні є те, що вона зосереджена не у сфері кримінального бізнесу (наркобізнес, ігорний бізнес, проституція, торгівля людьми, зброєю), як у багатьох західних країнах, а переважно у сфері господарської діяльності.
5. Загальна динаміка злочинності у сфері економіки у період 1990-1996 рр. характеризується обвальним зростанням, але починаючи з 1997 по 2005 р. відносною стабілізацією, а з 2005 – стабільною тенденцією до зниження. Уповільнення темпів зростання економічної злочинності обумовлене, в першу чергу, високим рівнем її латентності, неповним виявленням і реєстрацією, лібералізацією правоохоронної діяльності.
6. Динаміка окремих видів і груп злочинів у сфері господарської діяльності значною мірою залежала від змін у кримінальному законодавстві, структурі правоохоронних органів, показників статистичного обліку щодо посилення боротьби з окремими видами злочинів.

Усі фактори, що обумовлюють існування і прояви економічної злочинності, достатньо відомі кримінологічній науці. Однак рівень пізнання цих факторів тільки за допомогою переважно статистичного аналізу в сучасних умовах мало що дає практиці запобігання цьому явищу. Тому зараз необхідна розробка відповідних комп'ютерних технологій аналізу їх взаємодії на основі математичного моделювання криміногенних процесів, впровадження кримінологічної експертизи нормативно-правових актів.

Організаційні заходи запобігання і протидії злочинам у сфері економіки мають бути спрямовані на вдосконалення діяльності управлінського персоналу на засадах раціональної економічної діяльності, підвищення ефективності діяльності контрольно-ревізійних органів, вдосконалення систем обліку і звітності. Вал перевірок у сфері господарювання, які проводяться по 7-10 разів на рік, фактично призупиняє діяльність господарюючих суб’єктів. Переважно вони проводяться в харчовій промисловості та інших галузях, які випускають товари народного споживання. Доречно буде сказати, що в Російській Федерації на законодавчому рівні встановлено проведення таких перевірок один раз на три роки.

До цих заходів відносяться і заходи по підбору і професійній підготовці кадрів для роботи у сфері господарювання, кредитно-банківської системи, органів податкової інспекції в органах боротьби з економічною злочинністю.

Вивчення кримінальних справ про господарські злочини показало, що професійна підготовка слідчих і працівників дізнання по цій категорії справ вкрай низька. Тому необхідна розробка та впровадження методики професійного відбору фахівців для роботи у зазначених органах, організація постійного навчання з основ бухгалтерського обліку, по вивченню законодавства про підприємницьку діяльність, створення необхідних умов та гарантій для нормальної службової діяльності. Цілями профілактики мають слугувати і заходи щодо вдосконалення методів обліку і контролю за рухом товарно-матеріальних цінностей, які б відповідали світовим стандартам ведення господарського обліку і давали б змогу проаналізувати та вивчити по кожній галузі господарства, на кожному етапі виробництва дії, операції, рішення, при здійсненні яких можливе вчинення економічних злочинів, розробити певні умови та процедури, що включали б такі факти, детально регламентували правила та стандарти прийняття розпорядчих, дозвільних, управлінських рішень, видання ліцензій, вирішення інших питань управління економікою.

Інформаційно-аналітичне забезпечення боротьби зі злочинністю у сфері економіки також є необхідною умовою підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів у зазначеній сфері. Це передбачає створення системи інформування про стан, динаміку, структуру злочинів у сфері економіки в Україні, необхідної і достатньої для ефективної діяльності суб'єктів профілактики і для прийняття відповідних управлінських рішень щодо запобігання цим злочинам.

Зазначені заходи включають: створення узгодженої системи показників, що відбивають реальний стан боротьби зі злочинністю в економічній сфері в Україні; створення єдиної Міжвідомчої системи інформування про такі злочини, причини та умови їх вчинення; створення банку нормативної, управлінської, аналітичної, науково-методичної, довідкової та іншої інформації, у тому числі із закордонних джерел, і налагодити систему користування цією інформацією зацікавленими відомствами і науковцями; розробити методичні рекомендації по використанню методів статистичного аналізу динаміки окремих видів економічних злочинів, методик організації статистичних спостережень збитків від економічних злочинів. Необхідно створити надійний механізм збору і використання відповідних даних не тільки на національному, але і на регіональному рівнях.

Для протидії та запобігання міжнародній економічній злочинності важливе значення має поєднання зусиль України та інших держав, використання у цій діяльності можливостей міжнародного співробітництва, досвіду безпосередньої правоохоронної діяльності, спрямованої на викриття, розслідування і судовий розгляд справ про економічні злочини, вчинені міжнародними злочинними угрупуваннями. Для нашої країни, з її прозорими кордонами, ця проблема приймає додаткову актуальність у зв'язку з економічними відносинами між країнами СНД. Особливість правового статусу цієї структури потребує створення відповідних координуючих органів, інформаційного обліку, проведення спільних заходів, а також укладення відповідних угод по боротьбі з економічною злочинністю.

Результати кримінологічних досліджень економічної злочинності дають усі підстави констатувати, що держава на сьогодні не забезпечила відповідного рівня управління у сфері протидії злочинності і фактично втратила контроль над кримінальною ситуацією. Держава ніби забула про своє природне призначення – забезпечувати належний порядок у суспільстві і, передусім, у сфері економіки.

На нашу думку, важливе значення для реалізації кримінологічної політики держави, визначення стратегії і тактики протидії злочинності загалом та злочинам у сфері економіки зокрема, має оптимізація діяльності із запобігання і протидії злочинам. Тому сьогодні на порядку денному стоїть невідкладне політичне завдання створити спеціальний державний орган без правоохоронних функцій, який займався б виключно всією складною сукупністю проблем запобігання злочинності та корупції. У багатьох країнах світу такі органи створені.

Основними завданнями такого органу мають бути: визначення основних напрямів державної політики у сфері запобігання злочинності; аналіз чинного законодавства, яке регулює економічні відносини; інформаційно-аналітична діяльність; розробка науково-обґрунтованих методик визначення збитків від злочинів у різних сферах господарської діяльності і шляхів їх відшкодування; проведення загальнонаціональних досліджень та обстежень для виявлення рівня латентної злочинності; аналіз проявів міжнародної транснаціональної злочинності; координація діяльності галузевих міністерств і відомств із правоохоронними органами з питань реалізації заходів для запобігання злочинності; узагальнення практики протидії злочинності; координація наукових досліджень; організація міжнародного співробітництва із запобігання злочинності насамперед з країнами СНД; обґрунтування розподілу ресурсів — відповідно до Державного бюджету — органам, які здійснюють боротьбу зі злочинністю; проведення кримінологічної експертизи проектів законів та інших нормативно-правових актів Кабінету міністрів України, міністерств і відомств.

Зважаючи на прорахунки минулих років, коли численні рішення і плани різних координаційних утворень мали дріб’язковий, факультативний характер, цей орган доцільно наділити відповідним організаційно-владним статусом і правом ухвалювати обов’язкові для виконання рішення, розпоряджатися матеріально-технічними та фінансовими ресурсами з метою забезпечення єдності кримінологічної політики в масштабах усієї держави.

Протидію злочинності у сфері економіки необхідно розглядати, передусім, як економічну проблему. У зв’язку з цим, важливо вирішити і питання про запровадження викладання у вищих юридичних навчальних закладах країни та закладах економіко-фінансового профілю спеціального курсу „Кримінолого-економічний аналіз права”, оволодіння яким має забезпечити суттєве підвищення якості підготовки спеціалістів для роботи в правоохоронних, контролюючих органах, органах влади і управління.

Автор - О.Г. Кальман