Кримінологічні особливості збуту підроблених грошових знаків

Збут підроблених грошових знаків із семи альтернативних дій об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 199 КК України найчастіше зустрічається у матеріалах кримінальних справ, оскільки є найбільш розповсюдженим і саме під час збуту підробок потерпіла особа зазнає реальних матеріальних збитків.

Мета статті – на основі власних результатів дослідження розкрити особливості збуту підроблених грошових знаків.

Результати дослідження були отримані при вивченні: матеріалів 130 архівних кримінальних справ, розглянутих судами АР Крим, м. Києва, Київської, Сумської, Харківської, Херсонської областей у 1996–2006 рр.; матеріали Єдиного державного реєстру судових рішень України з 2006-2008 .р.; узагальнені матеріали судової та слідчої практики даної категорії справ у довідково-публіцистичних та періодичних виданнях; результати контент-аналізу офіційної та комерційної преси; інформаційно-аналітичних матеріалів МВС України.

Фальшивомонетництво відноситься до числа злочинів, яким звичайно властиві старанність підготовки, глибока конспірація, постійна настороженість злочинців, готовність при найменшій небезпеці на деякий час припинити злочинну діяльність. Під час готування до збуту підробок зловмисники враховують безліч обставин, особливо старанно готуються до першого епізоду. Береться до уваги: місце збуту, уважність продавця, метушливість та черги покупців, вибираються маршрути пересування, святкові і вихідні дні, щоб забезпечити мінімум ризику викриття їх незаконних дії. Досить часто готують різні версії пояснень у разі затримання. З іншого боку, одночасно намагаються вибирати товар, щоб при розміні підробки отримати якомога більше справжніх грошових знаків. Тому куплені речі можуть виявитися різними дрібничками, але вибір особи також свідчить про її потреби й інтереси.

Особа, що займається збутом, намагається як винагороду отримати справжні гроші, тому сума куплених товарів є незначною. Звичайний розмін банкноти на дрібні за номіналом грошові одиниці у продавців привертає увагу до зображення та якості паперу. У той час, як при купівлі-продажу акцентується увага на розрахунок. Вибір способу збуту в такій ситуації залежить як від особистості фальшивомонетника, так і від якості підробки. Наявність детекторів у торгових приміщеннях зменшує вірогідність отримання підробки, але не завжди виключає їх. Однак, визначений перебіг подій для осіб, які збувають підробки не єдина можлива мета використання підроблених грошових знаків.

З вивчених кримінальних справ виявлено, що найбільш поширеними є придбання за підроблені грошові знаки продуктів харчування, що складає 30,8 %, алкогольні напої становлять 21,3 %, придбання тютюнових виробів за підроблені грошові знаки складає 12,5 %, обмін (включаючи як обмін підробок на іншу справжню іноземну валюту, так і розмін на менш дрібні за номіналом грошові знаки) – 16,3 %, купівля одягу – 4,2 %, інших дрібних промислово-побутових товарів – 5,4 %, придбання автомобільного палива – 3,75 %, медикаментів – 1,25 %, оплата інших послуг (за проїзд тощо) – 3,8 %, преси – 0,8 %.

Використання підроблених грошових знаків у вигляді розрахунку за алкогольні напої має нерозривний зв’язок з характеристикою цих осіб. Зловживають алкогольними напоями ті, хто збувають та вчиняють перевезення, зберігання з метою збуту. Наприклад, у стані сп’яніння, за підрахунком чотирьох останніх років, цей злочин вчинили 4,3 % осіб.

У більшості випадків особи, що збувають підробки розраховують на розмін, щоб отримати справжні грошові знаки. Зустрічаються факти придбання автомобілів, об’єктів нерухомості, характерним для такого збуту є змішування підроблені грошові знаки зі справжніми.

Осіб, що займаються збутом підроблених грошей, за характером їх діяльності умовно можна поділити на три категорії:

• особи, що намагаються уникнути збитків від отриманих ними підроблених грошей під виглядом справжніх, становлять 18,6 %;
• особи, що випадково знайшли підробки або ж використовують будь-які можливості для задоволення дрібних потреб; їх діяльність, як правило, одноепізодна і зумовлена такими прагненнями, як продовження вживання алкогольних напоїв, придбання їжі, оплата за проїзд у громадському транспорті тощо, і складають близько 33 %. Зазвичай, це категорія осіб, що намагаються отримати легку матеріальну винагороду від збуту підроблених грошей;
• при збуті підроблених грошей 48,5 % переслідують мету отримати доход.

Як свідчить аналіз матеріалів кримінальних справ та інформація з періодичних джерел, основна частина підробок грошових знаків виготовляється на території інших держав, що використовують шляхи сполучення та ввозять великі партії підробок на територію України. Із конкретних матеріалів кримінальних справ констатуємо, що підроблені грошові знаки ввозять на територію України із Росії, Литви, Латвії, Болгарії, Італії, Сірії, Лівану, Турції, Білорусії, Польщі. Як приклад, у листопаді 2001 р. була затримана організована група, що займалася збутом банкнот номіналом сто доларів, виготовлених способом плоского офсетного друку. При цьому серії і номери купюр змінювалися, що свідчить про налагоджену роботу. Канал надходження підробок до України проходив через територію Болгарії і наші південні регіони. Організована група складалася з 11 учасників, у числі яких були представники досить відомих кримінальних груп. Цікаво, що вони мали "вузьку спеціалізацію" – скуповували за підроблену іноземну валюту мобільні телефони на радіоринках.

Підроблені грошові знаки подекуди мають цілу схему перепродажу, оптових та роздрібних цін з налагодженими зв’язками та каналами збуту, як у такій справі: спочатку Т. придбав у невстановленої особи підроблені грошові знаки номіналом п’ять гривень у кількості 95 штук з метою збуту з розрахунком – одна банкнота вартістю 50 копійок. У подальшому Т. збув гр-ці Я. кожну підроблену банкноту номіналом п′ять гривень вже за гривню. У свою чергу Я. для роздрібного продажу передала особі на прізвище Г. частину підроблених банкнот з розрахунком, що одна підроблена банкнота (5 грн.) коштувала одну гривню п’ятдесят копійок, а інші під виглядом справжніх віддала як оплату за придбані наркотичні засоби.

Узагальнення матеріалів архівних кримінальних справ сприяло вивченню існуючих обставин придбання підроблених грошей (національної та іноземної валюти) як певного товару, що закуповують для роздрібного продажу: 1) сплачують від 10 % до 20 % від суми придбаних підробок – це умови “оптового” придбання підробок, розповсюдженість таких домовленостей, становить 27,1 % вивчених справ; 2) відповідно від 25 % до 40 % від суми придбаних підроблених грошових знаків виявлено у 30,4 % вивчених справ; 3) 50 % (досить поширена умова придбання підробок) – 36,4 %; 4) більше 50 % складає лише 6,1 %. При мізерній, на перший погляд, різниці фальшивомонетникам вдається отримати значні суми на великих партіях.

Придбання товарів і послуг за підроблені грошові знаки з метою отримати справжні не єдиний можливий варіант їх використання. Підроблені грошові знаки знаходять широке застосування для підготовки чи продовження подальшої злочинної діяльності.

Підроблені грошові знаки досить активно використовуються:

• для придбання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх їх аналогів або прекурсорів. Близько 40 % кримінальних справ кваліфікованих за сукупністю з іншими злочинами складають злочини, які пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів. Судово-слідча практика свідчить, що незаконний обіг наркотиків та збут підроблених грошей може вчинятися як паралельно, так і під час взаєморозрахунку за наркотичні засоби. Наприклад, С. знайшов дорожню сумку на продуктовому ринку, яка виявилася наповненою маковою соломкою, та розповів про знахідку К., який виявив бажання її придбати. К. у знайомого взяв у борг 87 підроблених банкнот НБУ номіналом 20 гривень, які під виглядом справжніх передав С. за макову соломку, таким чином придбавши 3838,4 гр., та вчинив збут підроблених грошових знаків на суму 1740 підроблених гривень;
• для придбання зброї;
• для передачі у вигляді хабара службовим особам;
• для придбання майна, одержаного злочинним шляхом;
• для покриття недостачі і розрахунку у фінансових установах. Наприклад, у ході слідства було встановлено, що у результаті діяльності К. на посаді директора Д-ї філії акціонерного комерційного банку “Н.” у філії утворилась фінансова нестача у розмірі понад 3 млн. гривень. Запланована ревізія мала можливість виявити велику нестачу готівкових коштів, що виникала через безпідставне їх вилучення з обігу банку гр.-ки К. За пропозицією М., що працював на посаді заступника директора по безпеці філії банку та мав кримінальні зв’язки з злочинними угрупованнями, гр. К. було прийнято рішення про придбання на реалізацію великої партії підроблених доларів США.

Запобігання поширенню підроблених грошових знаків є не лише попереджувальний заходом від втручання у готівковий грошовий обіг держави, а й необхідним заходом для нейтралізації умов, які сприяють вчиненню подальшої злочинної діяльності.

Автор – І.В. Сингаївські