 Участь України в міжнародному співробітництві з контролю за наркотикамиУсесвітня антинаркотична діяльність, що набирала темпів, привела до прийняття Міжнародної конвенції з опіуму 1925 р. і створення Центрального постійного комітету з опіуму. Через шість років відповідно до рекомендації Конвенції з обмеження виробництва й регулювання розподілу наркотичних засобів від 1931 р. було сформовано Контрольний орган з наркотичних засобів. А 1936 року прийнято Конвенцію про боротьбу з незаконним обігом небезпечних лікарських засобів. Усі три конвенції прийнято в Женеві завдяки політичним зусиллям Ліги Націй, Вони мали позитивні наслідки - згідно з ними:
Зі створенням Організації Об'єднаних Націй, після Другої світової війни, повноваження й функції, що раніше виконувала Ліга Націй, Протоколом 1946 року взяла на себе ООН. Наступні протоколи ООН (1948 р. і 1953 р.) передбачали міжнародний і національний контроль за обігом не тільки наркотиків рослинного походження, як це мало місце в попередні десятиліття, але й деяких синтетичних препаратів, що викликають звикання. Право на експорт опію надавалося тепер обмеженому списку держав. В ООН, де на відміну від Ліги Націй авторитет СРСР був високий, а участь (РРФСР, Білоруська РСР, Українська РСР) дуже представницькою, становище змінилося, наша країна посіла в глобальній політиці щодо контролю над наркотиками одне з перших місць. Міжнародна система контролю над наркотиками, сформована в 1940-1950-і роки з урахуванням розвитку світового співтовариства, потребувала істотного відновлення. Кардинально її було модернізовано 1961 року внаслідок прийняття Єдиної конвенції про наркотичні засоби» Центральний постійний комітет з опіуму й Контрольний орган із наркотичних засобів об'єднались у відомий нині Міжнародний комітет із контролю над наркотиками. В ООН засновано й інші організаційні структури, але вищим органом у цій галузі є Комісія з наркотичних засобів Економічної та Соціальної Ради ООН. Система контролю Єдиної конвенції 1961 р. стала поширюватися на вирощування не тільки маку олійного, але й кокаїнового куща та коноплі. Наркотичні засоби було поділено І внесено до "Списку І", "Списку ІУ\ "Списку Ш", "Списку IV" з урахуванням їх різновиду й необхідності відповідних правових заходів контролю. Критерієм відліку був прийнятий ступінь патологічного впливу наркотику на організм людини. Спеціальний понятійний апарат, уведений до міжнародного права, дозволив сформувати однаковий підхід до проблеми боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів. У цілому планетарна боротьба з незаконним обігом наркотиків і зловживанням ними спрямовувалася на формування міжнародної системи внутрішньо- і зовнішньодержавних заходів щодо координації попереджувальних і каральних, тобто репресивних, заходів. Рекомендувалося й утворення спеціального органу, що відповідав би за проведення такої діяльності. Ураховуючи, що поширення наркотизму несе загрозу для багатьох держав світу, а послаблення боротьби з незаконним обігом наркотиків в одній країні неґативно вплине на інші, Україна підтримує ініціативи міжнародного співтовариства в боротьбі з незаконним розповсюдженням наркотичних засобів і психотропних речовин. Вона ратифікувала відомі конвенції ООН, у тому числі конвенції 1961 і 1971 рр. Джерело – глава з монографії:Бережной А.В., Бахтізін Г.В. Профілактичний облік осіб, які вживають наркотичні засоби або психотропні речовини без призначення лікаря: Практичний посібник / Відп. ред. каид, юрид. наук, доц. К.К. Афанасьєв; МВС України, Луган, акад. внутр, справ ім. 10-річчя незалежності України. - Луганськ: РВВ ЛАВС, 2005. -144 с. |
